Основні тези у звіті про кінцевих бенефіціарів
- 155
Найактуальнішою послугою у сфері бізнесу сьогодні є внесення даних про кінцевих бенефіціарів, які потрібно внести до 11 липня 2022 року, усім юридичним особам (за виключенням громадських формувань).
У даному відео зможете ознайомитись з основною інформацією щодо внесення даних змін.
Основні тези
Для внесення інформації в ЄДР, звіт про кінцевих бенефіціарів у 2021 році формується (у обсязі визначеному у статті 171 Закону № 755) з наступних документів:
- заява щодо державної реєстрації юридичної особи (крім громадських формувань та органів влади) — форма 2, або заява щодо державної реєстрації юридичної особи громадського формування — форма 4;
- структура власності за формою та змістом відповідно до Наказу про структуру власності № 163 (зразок);
- витяг, виписку чи інший документ з торговельного, банківського, судового реєстру тощо, що підтверджує реєстрацію юридичної особи нерезидента в країні її місцезнаходження, — у разі коли засновником юридичної особи є юридична особа — нерезидент;
- нотаріально засвідчена копія документа, що посвідчує особу, яка має статус як кінцевий бенефіціарний власник юридичної особи, для фізичної особи-нерезидента та, якщо такий документ оформлений без застосування засобів Єдиного державного демографічного реєстру — для фізичної особи-резидента.
Щодо фізичної особи-резидента зауважимо, що листом Міністерства юстиції України від 19.05.2020 р. N 107/8.4.4/32−20 надано роз’яснення, що якщо фізична особа-резидент є кінцевим бенефіціарним власником і має паспорт громадянина України у формі книжечки (а не ID картки з безконтактним електронним носієм), то необхідно подавати нотаріально засвідчену копію паспорта (сторінки, на яких зазначено реквізити документа та прізвище, ім`я, по батькові (за наявності) особи, якій його видано).
У разі наявності ID картки у резидента, жодних копій не вимагається. Дані ID картки резидента достатньо вказати у реєстраційній заяві форми 6.
Також зауважимо, що документи видані за законодавством іноземної держави повинні бути легалізовані (консульська легалізація чи апостиль) згідно з п. 13 ч.1 статті 15 Закону № 755, якщо інше не встановлено міжнародними договорами України. Документ, викладений іноземною мовою, повинен бути перекладений на українську мову із засвідченням вірності перекладу з однієї мови на іншу, або підпису перекладача (п. 14 ч.1 статті 15 Закону № 755).
Ознайомитись з детальнішою інформацією що це таке зможете тут.
